admin

До 150-річчя від дня народження Василя Стефаника –

письменника, майстра експресіоністичної новели,

громадського діяча, політика.

       Викладачі української літератури підготували методичні рекомендації для  онлайн виховних годин, присвячених творчості видатного письменника – Василя Стефаника. Здобувачі освіти мали можливість познайомитись з літературною спадщиною письменник або ж пригадати його раніше вивчені твори, переглядаючи презентацію та відеоматеріали. А перевірити свої знання про літературний спадок В.Стефаника та його літературну й громадську діяльність можна за онлайн анкетою за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe2ZZXXPjsLWPUxha6KIve0Nv4z-6MiDEbJ6Z1y2E5Ikc_UMg/viewform?usp=sf_link

       В рамках Всеукраїнської кампанії «16 днів проти насильства» керівники академічних груп провели онлайн  бесіди і перегляд презентацій і відеоматеріалів, як не потрапити в небезпечну ситуацію, а якщо така біда станеться, то як потрібно діяти. Методичні рекомендації та матеріали педагогам надали практичний психолог Шумілова М.М. та викладач іноземної мови Парасоченко І.І. Закінчилась інформаційна кампанія анонімник онлайн тестуванням для здобувачів освіти, яка підготувала і узагальнила на засіданні методичного об’єднання керівників академічних груп практичний психолог Шумілова М.М.

 

       1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя несе ця глобальна проблема.
       Цей день з’явився в календарі трохи більше, ніж чверть століття тому – в 1988 році. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна нагода привернути увагу суспільства до проблем ВІЛ-інфікованих, замислитись над тим, як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасної діагностики ВІЛ-СНІД.
       Заходи, що традиційно проводяться в цей день, традиційно відбуваються із символом – Червоною стрічкою. Її вигадав художник Франк Мур. У 1991 році цей символ був використаний вперше. Тепер кожен, хто надягає Червону стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.
       У Європі наша держава лишається лідером за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе до 240 тисяч осіб і лише кожен другий знає свій діагноз. Утім, позитивні новини є – у 2018 році, вперше з 2012-го, було зафіксовано зниження темпів епідемії (на 0,52 відсотка). Тож головна мета – зберегти та розвинути цю тенденцію шляхом поширення знань про ВІЛ. Саме тому донесення до молоді інформації про ВІЛ та СНІД  є важливим моментом, на який не можна не звертати уваги. З цією метою працівники бібліотеки підготували виставку, з матеріалами якої можливо буде ознайомитися з початком очного навчання.

       Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом. Пам’ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу.
       Страшні тридцяті роки XX ст.! Людям довелося пройти через зраду країни і близьких, злидні і постійний страх. Жахливо, що за гаслом «Наздоженемо і переженемо» стояла смерть мільйонів. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня… Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим (близько 10 мільйонів).
       Села стали експериментальною зоною. Це був експеримент за право на життя українсько народу, бо кожен метр землі покритий безіменними могилами. Хрестів над ними не ставили – не встигали, до цвинтарних книг імен не вносили – в живих не було сил.
       Осягти в послідовному викладі, читаючи підряд сторінку за сторінкою чорну хроніку голодомору в Україні – це не просто для нервів. Нелегко читати, але треба. Без повної правди про минуле, якою б страшною вона не була, не мислиться процес оновлення та очищення країни.

                                                                                         Виконавець зав. бібліотеки Новицька Ю.О.

 

 

«Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї»

                                                                                                                               Олесь Гончар

       З цією думкою можна лише погодитись та підтримати. І таку нагоду дає
 День української писемності та мови — свято розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада.
       Працівники бібліотеки запрошують усіх небайдужих та допитливих на невеличкий екскурс у світ рідної мови.

Чи знали Ви: цікаві факти про українську мову

*Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. І це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там – навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно.

 *Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити».

*Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера «п»; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера «ф» – найменш уживана.

*Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.

*Найдовше слово в українській мові – «дихлордифенілтрихлорметилметан». Назва хімікату для боротьби з шкідниками складається аж з 30 літер!

*Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

*Найбільше перекладений літературний твір – «Заповіт» Тараса Шевченка. Його переклали на 147 мов народів світу.

       Люди часто ставлять знак рівності між мовою та нацією. І кажуть, що мова пов`язана з нацією так сильно, що якщо зникає мова, то й народ щезає.
Здавалося б, чому це так? Адже мова – це нібито усього лише набір всіляких виразів та слів, які обслуговують людей. А народ – це багато людей, які нікуди не подінуться.
Але спільна мова – це дуже важлива річ, яка гуртує людей однієї нації. За допомогою її люди не просто спілкуються між собою. Вона означає усе рідне, близьке, знайоме. Якщо мова росте та розвивається, зберігається щось таке, що є дуже важливим для кожної людини. Тобто почуття прекрасного в рідній мові, відчуття єдності з земляками, відчуття гордості за Батьківщину, за своє, рідне та неповторне.

Дуже влучно казав Франсуа Вольтер

«Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя»

Отже варто докладати зусиль аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна мова.

                                                                                            Виконавець зав. бібліотеки Новицька Ю.О.
       28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників. В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.
       В ході війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму. Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
       Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам’ять про неоціненний внесок українців у перемогу в цій війні.

       Серед книг виставки, яку підготували робітники бібліотеки є книга про наших земляків, бердянців, які стали частиною історії тієї жахливої війни. Історія у конкретних обличчях стає ближче, а весь трагізм подій – реальнішим, переконайтеся в цьому самі, читаючи листи з фронту.  Пропонуємо лише одну сторінку, можливо, виникне бажання подивитись і інші…

       Архивы памяти 1941 — 1943: документы и материалы из фондов Бердянского краеведческого музея / сост.: Л.Ф. Ноздрина, Т.А. Антоненко. — Мелитополь : Изд. дом Мелитопольской городской типографии, 2015. – 416 с.

Посилання
Яндекс.Метрика